blyd

Загадкова смерть Майкла Джексона

Sat, 27 Jun 2009 17:49:32 GMT

Джексон ідол поп-музики 80х, його творчість(пропаганда Західного образу життя) сильно впливала на хід Холодної війни, нє на користь московським большовікам. Колишні полковники КГБ не змогли простити Майку його внесок до руйнаціі тюрми народів.Його смерть це геть реваншистка помста КГБ. Це плювок Заходу та його ідеології.
Джексон симболічна персона світу, готував ідеологочну бомбу проти геополітичної політики авторитарної большовицької диктатури. Злодії КГБ підступно згубили його. Але ж творчість Майка завжди бути жити, та робити свою справу, геть у пику фюрерам з Кремля, та примкнувших до них посіпак. Реліз пісен буде просто бомбою (Майк знав що на нього полюють убивці у погонах КГБ). Реліз творчості чорнокожого борця за свободу та демократію, ще завдасть злого дідька московськім імперіалістам та їхнім майбутнім геополітичним плянам. Майк загинув у боротьбі, але діло його живе.

Не простим москалям Майка!

List of Waffen SS units

Mon, 15 Jun 2009 15:55:24 GMT

29th Waffen Grenadier Division of the SS RONA (1st Russian)

30th Waffen Grenadier Division of the SS (2nd Russian)

Waffen SS 1st Cossack Division

List of Waffen SS units

Remembering Tiananmen, 20 years later

Thu, 11 Jun 2009 22:58:43 GMT

http://www.boston.com/bigpicture/2009/06/remembering_tiananmen_20_years.html

Natural Law, Natural Right and War

Mon, 08 Jun 2009 20:54:29 GMT

"Человечество нацелено на изменение к лучшему – от неандертальца к цивилизации. Война заставляет пройти обратный путь – от человека к животному.
     Ничто не меняет мировоззрение так, как кусок железа, попавший в грудину. Прозреваешь мгновенно. Можно сколько угодно размышлять о гипотетических ценностях и абсолютности человеческой жизни, но когда в тебя начинают стрелять, все идеалы мира превращаются в пустоту. Неприятное открытие – ты не Джордано Бруно. Враг становится чистым эталонным врагом без обременений. Тебе плевать, чего хотят эти люди, если он стреляют в тебя. Плевать, кто прав, а кто нет. Ты готов убивать самых красивых и самых светлых, чтобы выжить самому.
     Быть хорошим солдатом совсем не значит точнее стрелять и дальше кидать гранаты. Быть солдатом, значит иметь тело, в котором проснулись инстинкты. Стать разумным австралопитеком, сочетающим в себе отточенный разум человека и остроту инстинктов животного.
     Опасность начинаешь воспринимать физически. Только что вы сидели вокруг костра, как вдруг оказываетесь распластанными на траве, а за шиворот сыплется земля, хотя ты не слышал ни выстрела, ни шелеста. Вы были в полете одновременно – ты и снаряд, но ты упал быстрее. При этом, если подсознание определит точку падения в трехстах метрах, ты даже не пошевелишься.
     Пространство существует в тебе, как продолжение собственного тела, ты связан с ним десятым, двадцатым, тридцать пятым чувством, и если оно нарушается присутствием людей, ты чуешь их, как паук чует ползущую по паутине муху - не видя, не слыша их передвижений, не ощущая запаха: человек может ничем – вообще ничем - не выдавать себя, но ты знаешь, что он есть.
     Обостряются все старые чувства и появляются новые. Десятое, пятнадцатое, двадцать пятое. Ты прорастаешь ими в войну, как щупальцами, срастаешься с ней в единый организм, становишься её частью, чувствуешь малейшее изменение в её течении и немедленно реагируешь на него.
     Выживает тот, в ком эти инстинкты развиты сильнее. Чьи нервы на тысячные доли миллиметра толще и проводимость импульса в них на наносекунды выше. Чей мозг дольше может переносить напряжение.
     Кто быстрее сумел пройти этот путь регресса от человека к обезьяне, избавиться от культуры цивилизации, тот и прав.
     Это не имеет никакого отношения к интеллекту – это чисто животное. Физиология. Высокое умственное развитие и утонченная психика только мешают – они быстро перегорают, как слишком тонкая микросхема от слишком сильного тока. Люди с грубой настройкой выдерживают большее напряжение. Лучшие солдаты получаются из деревенских малограмотных парней, чем из высокодуховных интеллигентов."

http://starshinazapasa.livejournal.com/

North Korea

Thu, 04 Jun 2009 02:01:17 GMT

Peering into North Korea BOSTON.COM

News stories about North Korea have been quite frequent recently, with their test launch of a rocket over Japan, withdrawal from nuclear disarmament talks coupled with a threat to restart their nuclear program, reports that their nuclear attack capabilities may be larger than previously thought - and their recent arrest and indictment of two U.S. reporters on its border with China. Even with all this attention, photographs from North Korea are still restricted and hard to come by. One way around that has been for photographers to peer inside from across the border, a pastime that has also spurred a level of curious tourism in both neighboring South Korea and China. Collected here are a some recent photographs, looking into reclusive North Korea from the outside - and some of the reactions these observations induce. (previously: Recent scenes from North Korea) (37 photos total)

North Korean soldiers walk in an early morning mist with their rifles and spades along the North Korean-Chinese border near the Chinese city of Dandong on April 5, 2009. (REUTERS/ Nir Elias)

Type your cut contents here.

A man on a Yalu River touring boat uses binoculars for a closer glimpse of life in the North Korean border town of Sinuiju on April 5, 2009, across the river from Dandong in northeast China. (FREDERIC J. BROWN/AFP/Getty Images) #

North Korean border guards pause on the bank of the Yalu River at the border with China near the North Korean city of Hyesan on April 4, 2009. (REUTERS/Reinhard Krause) #

This picture taken on April 3, 2009 from a boat close to the Chinese town of Dandong, China, shows a North Korean farmer collecting water along the the banks of the Yalu River near the town of Qingzhouli, North Korea. (FREDERIC J. BROWN/AFP/Getty Images) #

A North Korean soldier plays a guitar on the banks of the Yalu River near the town of Sinuiju, opposite the Chinese city of Dandong on April 15, 2009. (REUTERS/Stringer) #

Fishing vessels are docked on the banks of the Yalu River in the North Korean border town of Sinuiju on April 6, 2009. (FREDERIC J. BROWN/AFP/Getty Images) #

North Korean workers walk towards a factory in the city of Hyesan on April 4, 2009. (REUTERS/Reinhard Krause) #

People push carts in the North Korean city of Hyesan on April 4, 2009. (REUTERS/Reinhard Krause) #

Men ride their bicycles on the banks of Yalu River in the North Korean city of Hyesan on April 5, 2009. (REUTERS/Reinhard Krause) #

A woman views North Korea from China in a watchtower on Tiger Mountain Great Wall, the eastern starting point of the Great Wall that stretches across northern China and forms part of China's border with North Korea, overlooking the Yalu River. (FREDERIC J. BROWN/AFP/Getty Images) #

A North Korean soldier looks up as he patrols the border near the Chinese city of Dandong on April 4, 2009. (REUTERS/ Nir Elias) #

Smokestacks line a hazy riverfront as a North Korean border patrol speedboat anchors in the middle of the Yalu River and a Chinese tour boat passes by, offshore of the town of Siniuju on April 4, 2009. (FREDERIC J. BROWN/AFP/Getty Images) #

North Korean boys throw stones at a passing boat from the riverbank of the Yalu River northeast of Siniuju on April 3, 2009, across from Dandong, China. (FREDERIC J. BROWN/AFP/Getty Images) #

A North Korean soldier plays with his spade as he and his companions walk away from the North Korean-Chinese border near Dandong, China on April 5, 2009. (REUTERS/Nir Elias) #

A visitor walks on "Broken Bridge" in Dandong on March 23, 2009 which used to connect China and North Korea before it was bombed by the US during the Korean war and is now a tourist attraction on the Yalu River. (PETER PARKS/AFP/Getty Images) #

Dusk falls over the Yalu River on April 3, 2009, which seperates the North Korean town of Siniuju (opposite) from the Chinese city of Dandong, as lights are turned on along the Yalu River bridge, also known as the no-name bridge. The full-length bridge built right beside the no-name bridge remains busy during the day time as trucks, trains and other vehicles transport goods back and forth. (FREDERIC J. BROWN/AFP/Getty Images) #

North Korean men ride on a truck as they pass a military guardpost on the banks of the Yalu River near the town of Qingzhouli, North Korea. (FREDERIC J. BROWN/AFP/Getty Images) #

A North Korean officer gestures upon seeing his soldiers chatting with local Chinese over the North Korean-Chinese border near the city of Dandong on April 4, 2009. (REUTERS/ Nir Elias) #

Off duty soldiers play basketball on the bank of the Yalu River near the North Korean town of Sinuiju on April 15, 2009. (REUTERS/Stringer) #

North Korean women work in front of a building with a picture of late leader Kim Il-sung in the city of Hyesan on April 5, 2009. (REUTERS/Reinhard Krause) #

Workers smile as Chinese visitors wave to them from a passenger boat while soldiers, in the background, look on at the waterfront of the Yalu River at the North Korean town of Sinuiju on Sunday, March 22, 2009. (AP Photo/Andy Wong) #

A soldier looks on as she stands guard along the waterfront of the Yalu River at the North Korean side, opposite the Chinese border town of Hekou on Monday, March 23, 2009. (AP Photo/Andy Wong) #

North Korean border guards throw stones towards the photographer as they work on a field at the Yalu River near the city of Hyesan on April 6, 2009. (REUTERS/Reinhard Krause) #

Border guards walk over a railway bridge in the city of Hyesan on April 5, 2009. (REUTERS/Reinhard Krause) #

A woman carries water she collected from the Yalu River in the North Korean city of Hyesan on April 6, 2009. (REUTERS/Reinhard Krause) #

A woman collects water from the icy Yalu River in the city of Hyesan on April 5, 2009. (REUTERS/Reinhard Krause (CHINA SOCIETY MILITARY POLITICS) #

A boy walks next to his geese near the North Korean town of Sinuiju on April 3, 2009. (REUTERS/ Nir Elias) #

A North Korean border guard reacts to the photographer as he walks along the banks of the Yalu River in Hyesan, North Korea on April 4, 2009. (REUTERS/Reinhard Krause) #

A man walks his ox cart along the banks of Yalu River in Hyesan on April 5, 2009. (REUTERS/Reinhard Krause) #

A woman pushes her wheelbarrow across a dry landscape on the banks of the Yalu River, 60 km northeast of Dandong, China on April 3, 2009. (FREDERIC J. BROWN/AFP/Getty Images) #

A woman cycles on a bridge along the waterfront of the Yalu River on the North Korean side, opposite the Chinese town of Hekou on Monday, March 23, 2009. (AP Photo/Andy Wong) #

False artillery emplacements, built with stones and branches, are seen along the waterfront of the Yalu River on the North Korean side, opposite the town of Hekou, China on Tuesday, March 24, 2009. (AP Photo/Andy Wong) #

North Korean children tussle along the North Korean banks of the Yalu river on Sunday, April 5, 2009. (AP Photo/Ng Han Guan) #

Words reading "If (our) party decides, we will do it!" are seen on a field near Hyesan, North Korea on April 6, 2009. North Korea had fired a long-range rocket over Japan the day before. (REUTERS/Reinhard Krause) #

A North Korean soldier points a gun at the photographer on the banks of the Yalu River near Sinuiju, across from Dandong, China on April 15, 2009. (REUTERS/Stringer) #

A North Korean soldier looks over his shoulder as he patrols the North Korean-Chinese border near Dandong on April 5, 2009. (REUTERS/ Nir Elias) #

A North Korean soldier stands watch from behind her guard post on the waterfront of the Yalu River on Tuesday, March 24, 2009. (A

Sat, 16 May 2009 21:51:14 GMT

Cин Юрія Долгорукого та половецької князівни, Андрій Боголюбський, у березні 1169 року організував розгром Києва. Захопив і нещадно зруйнував місто, знищив та спалив не лише житлові квартали, а й значну кількість церков та монастирів. Вивіз з Києва ікону Пресвятої Богородиці.

Прагнучи до зміцнення князівської влади, боровся з боярами. Вважається основоположником майбутньої Московської держави.

Канонізований РПЦ у лику благовірного.

Совецко-китайский пограничный конфликт на острове Даманский 1969 года

Wed, 18 Mar 2009 19:27:54 GMT

"он спросил: «Танки как?» Ему говорят: «Танки непробиваемые. Т-62»..."(1)

"Граница между СССР и КНР тогда проходила по реке Уссури вдоль китайского берега, а не по судоходному фарватеру, как того требует международная практика."

1969 року большевицкий імперіалізм провів військові тактично бойові навчання з маоською тюрмою народів Китаю. У контексті холодної війни, цілью цього навчання було: "тактика охраны внешних границ государства и поддержания соотвествующего режима в пограничной зоне, основанные на умении в совершенстве применять в бою новую тактику, технику и вооружение".

"Большевизм (чи маосізм) у своїх корінних засновках нехтує добром людини й народу та цілим своїм матеріялістичним, тоталітарно-диктаторським наставленням змагає до опанування всіх людей і всіх народів, цілого їхнього буття машиною комуністичної тоталітарної держави"(С. Бандера).

У ході "навчаннь" було відпрацоване взаємодії прикордоників, спецназу КГБ, спецназу ГРУ ,спецназу ударного 199 Верхнеудинский мсп 135-го мотострілецької дивізії (доречі 135 мсп першим зайшов до Цхінвалу), секретного на той період танка Т-62, та секретної РСЗО БМ-21 «Град». Народно-Визволжна Армия Китая(НВАК) застосувала: спецназ 24-й піхотного полку 49-й армії; нову артілерію противотанкові безоткатні гармати, міномети, гаубіци та РПГ китайського виробництва.

Тобто не було ніякого "ожесточенном военном противостоянии". Це була заплянована військова акція "хищнической социал-империалистической природы" режиму Кемля разом з режимом Пекіні, у контексті підготовки до ведення бойвих дій у холодної війнi. Для комуністичних тиранів, десятки чи навіть сотні загиблих солдат і офіцерів у т.з. "тренуванні" большевицкого та маоського імперіалізму є ніщо, у прівнянні з массовим терором і культом вбивства, застосованого проти населення поневолених народів імперіалістичними большовиками та маосистами.

(1) http://otvaga2004.narod.ru/otvaga2004/wars0/wars_52.htm

Wed, 18 Mar 2009 06:11:37 GMT

6. ПРОТИБОЛЬШЕВИЦЬКА РЕВОЛЮЦІЯ - ДО ВИЗВОЛЕННЯ

ЄДИНИЙ ШЛЯХ

У попередніх розділах ми прийшли до висновку, що війна інших держав проти СССР не може бути головною ставкою для визвольних змагань поневолених народів, а еволюція большевицької системи не відкриває під тим оглядом жодних поважних виглядів. Залишається ще третя можливість — революційна боротьба.

Найперше з'ясуємо собі в загальних зарисах наше розуміння революції. Суть революції полягає в докорінній зміні, яка охоплює зміст і структуру державно-політичного, суспільного духового й економічного життя одного, чи більше народів. Нові ідеї, нові сили і нові системи підіймають боротьбу проти ідей, сил і систем пануючих у дотеперішньому укладі, щоб їх усути, перебрати керму життям і розвитком свого народу та дати йому новий напрям і нові форми.

Боротьба є істотним елементом революції. Якщо в якомусь державно-суспільному організмі відбуваються зміни системи, зміни провідних ідей та зміни керівних сил, але без гострої і загальної боротьби, тільки нормальним порядком, напр., через зміну уряду, вибори, плебісцит і т. п., то таких процесів не називаємо революцією, хоча б їхній далекосяжний зміст відповідав змістові революції. Революція розвивається проти таких сил і такої системи, які, раз здобувши владу над народом, всебічно використовують її в тому напрямі, щоб унеможливити перемогу інших ідей, створення іншої системи й перехід влади в руки інших сил.

Революція — це цілий процес боротьби, від її початків аж до кінцевого завершення. Обмеження поняття революції на етапі її найбільшого розгортання і завершування, тобто на остаточному державному чи суспільному перевороті, є так само, невластивим як не можна називати деревом саму його корону, без коріння і стовбура. Початком революції вважаємо той момент, коли під впливом скристалізованих революційних ідей починається цілеспрямована боротьба революційних сил за усунення існуючого, зненавидженого ладу та за створення на його місці нового, кращого, накресленого революційною ідеологією і програмою. Розвиток революції визначується триванням і розгортанням її боротьби. Він може відбуватися у формі довготривалого, затяжного процесу, в якому боротьба розгортається ступневе, з етапами більшої і меншої напруги, або може мати короткий, наглий хід.

Історичне значення мають тільки успішно завершені революції, які закінчуються перемогою революційних сил і ідей. І власне кінцевий етап вирішує про те, чи якийсь революційний процес вповні заслуговує на назву революції. Тому-то в упрощеному, неточному розумінні утотожнюється поняття революції з етапом її завершення. Невдачною революцією називають такий революційний процес, який, дійшовши до стадії остаточної, вирішальної боротьби — до одвертого зриву, зазнає поразки і на тому кінчиться. Натомість таких процесів, що після започаткування і деякого тривання революційної боротьби знаникають, не дійшовши навіть до етапу остаточного зриву, не окреслюється повноці-лою назвою революції, хіба її спробою.

Кожна повноціла революція сповняє дві основні функції. Перша — це нищення дотогочас-ного ладу, усування дотогочасної системи і тих сил, що її встановили, та намагаються далі її утримувати, відсування від впливу тих ідай і доктрин, якими обосновується старий, знищуваний лад. Ця функція революції у відношенні до старого, дореволюційного ладу є нищівною, деструктивною. Але треба виразно підкреслити, що це означення має тільки умовне застосування, коли йде про окреслення відношення і дії революції супроти дотогочасного, в нашому випадку большевицького ладу. Абсолютна, об'єктивна вартість цієї знищуючої дії в якійсь революції залежить головно від якостей того ладу, який вона усуває, та від вартости нових ідей, нового порядку, які вона вводить на місце усуненого. Це можна виразніше пояснити наступним порівнянням:

Лікування полягає на усуненні хворобового стану, причин і наслідків хвороби та на приверненні здоров'я. У відношенні до самої хвороби всяке лікування є дією знищувальною, але для даного організму успішне лікування е корисним, добродійним. Натомість таке лікування, яке щоправда, усуває одну хворобу, але рівночасно викликає іншу, ще гіршу, є шкідливим. Напр., большевицька революція не тільки знищила національно-визвольні революції, які повалили царат і розвалили російську тюрму народів, але вона впровадила большевицький лад, що під різними оглядами виявився багато важчим і гіршим навіть від царського режиму. Оцінка знищувальної революційної дії залежить не тільки від її наслідків, але теж від її засобів і методів. Засоби і методи, якими революційні сили поборюють пануючий режим і лад та їхніх оборонців, мусять бути виправдані не тільки самою доцільністю, але теж необхідною конечністю.

Другою функцією революції є будування нового ладу на місці усуненого, тобто здійснювання позитивної програми революційного руху. Ця конструктивна дія творить завершення цілого революційного процесу.

Обидві функції революції — нищення нестерпного, ворожого ладу та будування нового, кращого — сплітаються в одну нерозривну цілість, їх не можна розділити на два розмежовані етапи в дії, ані не можна вважати одну з них метовою, а другу підготовчою до неї. Теж у революційній ідеології неґація ворожої системи йде впарі з позитивним накреслюванням власних концепцій нового ладу. Революція можлива тільки там, де народом заволодіє одночасно крайнє незадоволення з існучого стану і сильне бажання створити новий, означений порядок. І знищення існуючого ворожого ладу і створення свого, бажаного ладу — є метою революції. В процесі боротьби обидва прагнення є рівнорядними, нерозділь-ними рушіями, а коли хоч один із них не має відповідної гостроти, тоді й революційна снага не має відповідної напруги. Як вище сказано, обидві функції в революційній дії, йдуть рів-норядно, а не одна за одною. Тільки реальне завершення побудови нового ладу приходить на чергу після остаточного знищення ворога. А до того часу дія, яка ведеться від початку роз-гортання революційного процесу, полягає на тому, що боротьба з ворожим станом одночасно мобілізує і підготовляє народ до будування кращого ладу за революційною концепцією.

Є різні роди революцій, їх окреслюється передусім,на підставі того, що є діючою силою революції і, подруге, відповідно до її змісту, і до ділянки життя, яка є головним предметом революційного процесу. Національною революцією називаємо революційне змагання якогось народу проти чужоземного поневолення, визиску, позбавлення прав і можливостей свобідного розвитку. Кожна національна революція має дві основні ознаки. Перша — це активна й солідарна участь у ній цілого народу, всіх основних частин і суспільних прошарків даної нації. Друга головна ознака — це змагання за основну зміну становища всього народу, умовин його життя й розвитку в різних ділянках. Це відрізняє національну революцію від революцій суспільних, клясових, у яких іде передусім про стан якоїсь частини та в яких діючою силою є означені суспільні прошарки — частина нації. Національна революція має значно ширший засяг і глибше значення ніж внутрішні революції, які мають за мету зміну державного й суспільного устрою, відсунення від влади правлячих кіл, чи шарів і т. п.

ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Wed, 18 Mar 2009 05:46:32 GMT

Степан Бандера

ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

5. ЕВОЛЮЦІЯ БОЛЬШЕВИЗМУ І ЧАСТИННІ ЗДОБУТКИ БОРОТЬБИ
(вибірка)

Як у всякому житті, так і в підбольшевицькій ситуації та в большевицькій системі відбуваються зміни. Абсолютної незмінности й непорушности нема в жодній державній, суспільно-політичній системі, нема її теж у большевицькій. Серед тих змін, які відбуваються в СССР, є теж; такі, що в порівнянні з дотогочасним станом створюють дещо свобідніші, кращі умовини для життя людини і народу в поодиноких ділянках. Але на тій підставі ще не можна оцінювати еволюції большевизму, її напрямку і значення. Бо не всі зміни, які мають місце в підбольшевицькому житті, походять з еволюції большевицької системи.

Під еволюцією большевизму розуміємо ці ступневі зміни в большевицькій системі, які відбуваються зі спонуки, з волі, чи за пляном чинників, приналежних до большевицької системи і режиму. Головний наголос лежить не на тому, що ініціятива до зміни мусить бути большевицького походження, тільки на властивому змісті даної зміни, на її напрямі і вислідному ефекті. Отже до еволюції большевизму зараховуємо теж такі зміни що їх проводить большевицький режим, пристосовуючися до зовнішніх впливів чи до внутрішньої ситуації в опанованих ним країнах, не змінюючи, одначе, генерального курсу прямування до своєї мети.

Від еволюційних змін у большевицькій системі відрізняємо зміни вимушені: а) боротьбою поневолених народів, б) внутрішніх противників режиму, г) чи натиском зовнішніх сил, зміни суперечні з метою і бажанням большевиків, на які вони йдуть з необхідности.

Коли ж іде про зміни запляновані й ініційовані самими боль-шевиками, то вони завжди служать виключно большевицьким цілям.
Навіть коли мається справу з внутрішньою боротьбою між; ривалізуючими групами в компартії, то як мотив і предмет цієї боротьби завжди виступають рації самого большевизму, інтереси компартії і режиму, а не добро народу.Скільки вже було внутрішніх конфліктів, криз, чисток у большевицькій партії, але завжди повторялося це саме. Кожна група змагалася за диктаторську владу для себе та за найуспішніше закріплення і поширення панування большевизму над народами. Не було й немає в компартії таких течій чи груп, які виступали б на захист народу, за його права, волю й добробут коштом пом'ягшення большевицької системи, обмеження комуністичного тоталізму й диктатури. Так само нема в компартії СССР протиімперіялістичних, чи хоча б менш імперіялістичних тенденцій чи груп, які мали б на меті волю народів, а не їх поневолення московським імперіялізмом і які спротивлялися б його тиранії і дальшій експансії.

Течії і сили неімперіялістичні, свободолюбні, які дбають про добро народу, не можуть зародитися і розвинутися в большевицькій партії з двох причин. 1)Поперше, тому що большевизм у своїх корінних засновках нехтує волею і добром людини й народу та цілим своїм матеріялістичним, тоталітарно-диктаторським наставленням змагає до опанування всіх людей і всіх народів, цілого їхнього буття машиною комуністичної тоталітарної держави, якою володіє Москва. 2)Подруге, комуністична партія є побудована на засадах стислого добору і перевірки, так що в ній збираються і втримуються тільки такі елементи, які прийняті комуністичною доктриною і большевицьким наставленням.

Комуністична партія є носієм большевизму, большевицької системи і вона вилонює большевицький режим, як своє завершення. Поскільки в ній нема таких ідей, ні людей, які змагали б до волі і добра народу та людської одиниці, все в ній наставлене на втримання і поширення большевицької неволі й визиску, то такими ж самими мусять бути теж усі намагання і дії, що від неї походять.

Попередньо ми прийшли до висновку, що еволюційні зміни в большевизмі не прямують до перетворення його в неімперіялістичну і сприйнятливу для народів систему тому, що в ньому немає для того ідейних засновків, ані відповідного людського матеріялу. Цей висновок із теоретичного погляду є вповні підтверджений спостереженнями з цілої доцьогочасної большевицької практики.

Большевики завжди послідовно і безоглядно прямують до однієї мети — до всебічного збільшення і скріплення своєї імперіялістичної машини, передусім її мілітарного, економічного й технічного потенціялу, щоб нею завоювати і підкорити собі цілий світ. У цьому напрямі є наставлена і його притримується ціла так звана еволюція большевизму.

Підсумки з цих міркувань можна зібрати в таких ствердженнях:

1. Еволюційні зміни в большевицькій системі, що відбуваються під переважним впливом большевицьких елементів, зміряють до скріплення большевизму, до поширення і зміцнення його панування над народами. Такі зміни не мають вартости для визвольних змагань поневолених большевизмом народів і ні трохи не причиняються до осягнення свободи й кращих умов їхнього життя;

2. істотні зміни в напрямі свободніших обставин для народу й людської одиниці можуть бути тільки відвойовані від больше-виків непереможною протибольшевицькою боротьбою народу;

3. як здобуття, так і втримування всяких поступок режиму в користь свободи народу залежить від натури і безупинности цієї боротьби;

4. суттєві зміни в підбольшевицьких умовах, виборені визвольним змаганням народу, хоч приносять тільки частинні полегші, становлять немаловажні здобутки на шляху до волі. Вони спиняють здійснення большевицьких плянів, скріплюють самостійницькі прямування і сили поневоленого народу.

http://www.stepanbandera.org/bandera_perspective_41.htm

ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Sun, 15 Mar 2009 22:36:40 GMT

"Повною і найвищою перемогою українського націоналізму буде стан, коли російська імперія перестане існувати і всі народи, нею поневолені, дістануть національно-державну волю. Без того повної перемоги Україна мати не може, або ця перемога буде частковою і сумнівною...

Коли б, наприклад, Україна державне відірвалась від російської імперії, а Казахстан чи нації Кавказу залишились в складі цієї імперії, то це було б рівнозначним з тим, що суревенність української нації і держави перебуває у величезній небезпеці від московського імперіялізму. Тому стан, коли Україна стала б вільною, а якась інша поневолена Москвою нація, залишилась в складі поневолених імперією, треба було б уважати за неосягнення Україною цілей українського націоналізму, а лиш етапом до того, станом часового перепочинку в боротьбі, павзою.

Усвідомлення цього політичною думкою українського націоналізму і прийняття ним політичного постуляту про те, що без розгрому московської імперії і розподілу її на національні держави всіх без вийнятку поневолених імперією народів, не може бути осягнене визволення України, є одним з основних постулятів української національно-визвольної політики."

Степан Бандера "ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ / ФРОНТ ПОНЕВОЛЕНИХ НАЦІЙ"

«Звездоний», ПОБЕДА — РЕЛИГИЯ, СТАЛИН — СВЯТОЙ, Имперский Культ Бойни

Wed, 11 Mar 2009 14:50:24 GMT

Имперский Культ Бойни

Алексей Широпаев

Вообще-то этот прохановский ангел «Звездоний» возник еще на небосклоне позднего советизма. Именно тогда выдыхающаяся красная империя молитвенно обратилась к 9-му мая как своей последней скрепе, последнему стимулу – и культ «великой победы» стал приобретать отчетливые квази-религиозные черты, роднящие его с деспотическим семитским монотеизмом. Он стал действительно культом. Взять хотя бы мемориал на Поклонной горе – наверное, мало кто анализировал его мрачноватый символизм. Обширное пространство перед купольным Музеем ВОВ уставлено каменными скамьями, напоминающими темные надгробья. Меж ними рядами протянулись фонтаны, вечером подсвеченные красным, что создает полное впечатление фонтанирующей крови. А над всем вздымается, как черная игла, стела с «богиней Никой» на вершине, а в действительности – с тем самым ангелом «Звездонием» в компании двух ангелят, трубящих в трубы и сильно напоминающих аналогичных персонажей из Откровения Иоанна.

Это не мемориал «победы», а скорее мемориал Жертвы, точнее Жертвоприношения. Жертвоприношения во имя существования имперского сверх-государства. Это мемориал великого насыщения Империи ее любимой и необходимейшей пищей – кровью «титульного» народа.
http://shiropaev.livejournal.com/27285.html

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Для древних культов Великой Матери были характеры человеческие жертвоприношения, в ходе которых тело умерщвленной жертвы разрубались на куски и разбрасывались по вспаханной земле, чтобы сделать ее плодородной. В ритуалах плодородия и человеческих жертвоприношений ведущую роль играла кровь – поэтому рядом с Вечным огнем и размещены капсулы с землей, политой кровью.
Резня и жертвоприношение, расчленение и кровавые дары предоставляют магические гарантии земного плодородия Великой Матери. Многие годы в земле на полях, где шли бои, лежали останки солдат и никто не торопился их погребать. И сейчас всё ещё лежат. "Имя твое неизвестно – подвиг твой бессмертен"
http://shiropaev.livejournal.com/27285.html?thread=694677#t694677

Имперский Культ Бойни

Wed, 11 Mar 2009 14:25:57 GMT

Нынешний "Культ Победы" вобрал в себя атрибуты древних матриархальных культов.
Это и известный плакат "Родина-мать зовет!", где старуха держит двумя перстами свиток с присягой.
И монументальная Родина-мать, на Мамаевом кургане, держащая в руках меч, похожий на перевернутый крест – символ дьяволопоклонников.
И "вечный" огонь у Кремлевской стены – в центре пятиконечной звезды (пентаграммы) постоянно горит огонь. Он был зажжен 8 мая 1967 года. Рядом установлены тумбы с названиями городов-героев, в которых помещены капсулы с землей, "обагренной кровью защитников этих городов".

Неугасимый огонь – это древний символ, который характерен для магико-религиозного культа "священного огня". Огонь постоянно горел в первобытных пещерах и поддерживался женщинами-хранительницами. Позднее культ огня встречается в ведической мифологии (бог Агни), у зороастрийцев – Атар, у греков – богиня Гестия, у римлян – богиня Веста (весталки поддерживали вечный огонь в храмах).
В христианстве "вечный огонь" считается символом преисподни, геенны огненной, а пентаграмма – символом сатаны Бафомета. Вечный огонь из звезды – это своеобразный протуберанец геенны огненной, в которую символически брошен погибший русский солдат.

Во второй половине XX века такому символу заставили поклоняться русских людей, от мала до велика: школьников, солдат, ветеранов войны. Через некоторое время к этому капищу стали по доброй воле приезжать молодожены в день бракосочетания.
Так в трансперсональном бессознательном проявился архетип Великой и Ужасной Матери.

Для древних культов Великой Матери были характеры человеческие жертвоприношения, в ходе которых тело умерщвленной жертвы разрубались на куски и разбрасывались по вспаханной земле, чтобы сделать ее плодородной. В ритуалах плодородия и человеческих жертвоприношений ведущую роль играла кровь – поэтому рядом с Вечным огнем и размещены капсулы с землей, политой кровью.
Резня и жертвоприношение, расчленение и кровавые дары предоставляют магические гарантии земного плодородия Великой Матери. Многие годы в земле на полях, где шли бои, лежали останки солдат и никто не торопился их погребать. И сейчас всё ещё лежат. "Имя твое неизвестно – подвиг твой бессмертен"
http://shiropaev.livejournal.com/27285.html?thread=694677#t694677

Tue, 10 Mar 2009 16:34:35 GMT

«Калинові» - українські війська.
«Червоні» - російські війська.
Епізод 1 – корпусна оборонна операція «калинових» на північно-східному напрямі.
Епізод 2 – операції в Криму.
Більше епізодів не зможе бути, оскільки це вже вийде за межі прикордонного конфлікту і локальної війни. А велика війна виходить за межі передбачених для обох армій сучасних завдань. Спершу аналіз можливостей армій. Всі дані станом на кінець жовтня 2006.
http://forum.milua.org/viewtopic.php?t=2099&postdays=0&postorder=asc&start=0

Жертвоприношение на Красной площади

Mon, 09 Mar 2009 23:57:45 GMT

Михаил Калюжный(выдержки из статьи)

О мавзолее, как гробнице "вождя" и памятнике архитектуры, написано очень много. Однако об его главном предназначении – служить алтарём для жертвоприношений и его главной конструктивной особенности до сих пор ничего не сказано – это была важнейшая государственная тайна, которой владели буквально единицы посвящённых. Знакомая каждому россиянину картина – кладбище у кремлёвской стены, вожди на гробнице "вечноживого" и нескончаемый людской поток на огромной площади. Зачем пришли на погост эти мужчины, женщины и дети в ярких одеяниях, с воздушными шарами и транспарантами?

Некоторые из них думают, что пришли сюда праздновать очередную дату коммунистического календаря, другие пришагали через весь город поглазеть на вождей, большинство же прибыло по воле начальства. Однако никто их приближающиеся к ступенчатой пирамиде-гробнице и не догадывается о подлинной цели своего присутствия на Красной площади – стать жертвой мавзолея, этого чудовищного техногенного энергетического вампира.

Хотя догадаться было можно – ключ к разгадке тайны мавзолея "лежал" у всех на виду. Стоило лишь внимательно посмотреть на приближающийся угол мавзолея и увидеть, что это вовсе не угол, а какая-то странная угловая ниша с внутренним выступающим уголком, вроде продольного шипа (в других углах такой нет). Но все дело в том, что увидеть её практически невозможно и информации о ней нигде – подчёркиваю, нигде!!! – не найти.

У этой дьявольской штуки есть удивительное свойство – её "в упор" не никто не замечает. Автор, эксперимента ради, подошёл к двум милиционерам, людям с развитой наблюдательностью, которые постоянно дежурят перед мавзолеем. На вопрос – не знают ли они, что это за ниша (а разговор происходил прямо перед ней), – последовал изумлённый встречный вопрос – Какая ниша?! Только после неоднократного указывания на неё перстом с подробным словесным описанием этой архитектурной детали, милиционеры (более чем двухметровую по высоте и почти метровой ширины) нишу заметили. Удивлению не было границ! Но интереснее всего – это было наблюдать за глазами милиционера, взиравшего во время разговора прямо на нишу. Сначала глаза ничего не выражали – как будто человек смотрел на чистый лист бумаги – вдруг, не меняя направления взгляда, они стали расширяться и вылезать из орбит – увидел!!! Заклятье пало! Объяснить это плохим зрением людей в погонах невозможно – медкомиссию они проходили. Единственное рациональное объяснение – особое психотронное, зомбирующие воздействие мавзолея на окружающих.

Read more:
www.omolenko.com/publicistic/mavzoley.htm

Sun, 25 Jan 2009 12:26:12 GMT

Imperial Presidency

Wed, 21 Jan 2009 00:36:05 GMT

The modern American presidency is a very different institution from what it was in the beginning. Throughout most of the US history, Congress dominated the government, but presidential power dramatically expended in the last century. Congressional powers, including the power to declare war -constrains to presidential authority of war-making - weakened.

The US Constitution was created by framers based on ‘separation of power’ doctrine. A basic definition of separation of powers is the idea that a government functions best when its powers are not concentrated in a single authority but are instead divided among different branches: legislative, executive and judicial. Such separation supposes to limit the possibility of abuse of power by government. Presidential (executive) power derives from the Constitution of the US. Under Article II Section 2 the president is approved to be a Commander in Chief of the Nation’s Armed Forces. Constitution grants to the President power to make war and puts on him national security responsibilities. The President as a top military official makes decision when, how and where to attack enemy of the state. Under the Constitution, the president is the federal official primarily responsible for the relations of the United States with foreign nations. The president appoints, with confirmation by the Senate: ambassadors, ministers, consuls and receives foreign ambassadors and other public officials. However, Congress is given the power to declare war, as well as create, regulate and finance the nation’s military capacity. Also, Article I Section 8 prohibits the use of any army appropriation for longer two years – a legacy of colonial mistrust, argues Polsky(pg.559).

But many Presidents have waged wars with out congressional approval, and some created situations that left Congress little choice. The US Constitution, under Article IV, obligates to defend federal government and repel offensive, but dose not define the word “invasion”. The term could be defined as a very big attack on the US by another state, as well as minor assault done by non-government organizations. Political pressures are convinced to make Congress’s powers less significant, once the US engaged in military conflict, stats Polsky (pg. 561). Usually Congress refuses to exercise its power to deny funds for military operations for fear to be accused of failing to support troops. Determined Presidents have found ways to avoid some of the most important Congressional powers, including the power to declare war -constrains to presidential authority of war-making - weakened. Under such a system chief executives could do what they wanted, regardless of separation of powers.

President James K Polk is the first president who started a foreign war on his own initiative. Polk fabricated a border incident to star the US - Mexican war and asked for congressional approval only post-scriptum. Since the 1820s, Mexico had encouraged Americans to settle in its state of Texas. By the 1830s, Americans outnumbered native Mexicans in Texas. When a new Mexican constitution did away with state rights, the American settlers rebelled and established an independent country in 1836 - the Republic of Texas. In 1845 Polk took office as the new US president, he was a Democrat and a strong advocate of national expansion, argues Skowronek(pg.106). After early attempts at a diplomatic or a financial solution to the problem of Texas failed, he sent General Zachary Taylor and an army into the disputed territory, hoping to provoke an armed response and create a cause for war, says Polsky (pg. 561). Mexican troops attacked the US forces; death of the US servicemen became a justification in annexation of Texas. President Polk announced that the United States had been attacked and asked Congress for a declaration of war. Unlike modern presidents, Polk could not wage a war with out a congressional approval. After American forces defeated the Mexicans in California and New Mexico General W. Scott invaded Mexico State and began to march inland toward Mexico City. President Polk sent a State Department official Nicholas Trist to Mexico to try to negotiate a peace treaty. After a cease fire had been arranged, Trist met with Mexican diplomats. The negotiators could not reach agreement, and the war resumed. President Polk decided to recall Trist to Washington. But Trist disobeyed his orders and remained to try one more round of negotiations. These succeeded, and a peace treaty was signed at the city of Guadalupe Hidalgo on February 2, 1848. The Treaty of Guadalupe Hidalgo recognized the border between the state of Texas and Mexico at the Rio Grande River.

Polk’s policy making involved equal justice for all parties’ interests, or in other words maintaining the appearance of political neutrality – Polk hoped to satisfy both North and South. He supported policy of lowering tariffs and promised to annex Texas for the South. To the Northwest he promised Oregon and support for land price reform; and to the Northeast improve warehouse storage system (Crenson and Ginsberg pg. 86). Also, Polk favored national feeling of "Manifest Destiny," the belief that the US should extent the continent from the Atlantic to the Pacific Oceans. However, Polk’s expansion ambitions faced opposition in Congress. Abolitionists, including Representative Abraham Lincoln, accused military actions in Mexico as a campaign to expend slavery. Although, President Polk accomplished his objectives, he added a vast area of land to the US. But he created a precedent for future violation of the Constitution – usurpation of constitutional power to declare war.

The framers' vision of a limited executive whose powers expanded in times of emergency became the operative model for most of the nineteenth century. Although the constitutional authority of the presidency was not altered, presidents found extra-constitutional means to expand their influence. Polsky argues that there are only two ways to put constraint on presidential dominance in foreign affairs. First, Congress can limit the size of the national military forces. This policy threats national security issue, until the World War Two the US maintained a small standing army in peacetime and was unprepared to major wars. Second, president could choose to restrain themselves to wage war and delegate the authority of war making to Congress. This policy considered to be ineffective, because of the notion that in a state of crisis the executive power needed to deal with emergencies, where the power vest by the state in a person to do what he considers being in the best interests of the state. Moreover, in times of war or national emergency, the Congress may grant the president even broader powers to manage the national economy and protect the security of the United States.
During the early twentieth centuries wartime expansion of presidential power tended to be temporary, limited to the duration of war. However, in the year following Wilson's second presidency term, Congress enacted a law, the National Defense Act, that increased the president's duties to control the production and distribution of goods and services for both the military and civilian economy, states Polsky(pg. 264). Along with the National Defense Act (1917) many other acts was enacted that expanded presidential power to level that it came close to giving the president dictatorial powers. Also, president Wilson, authorized by legislature created number of new executive agencies such as the US Food Administration and the US Fuel Administration – one of the main function of these agencies was price control over food and fuel (pg. 223). Also, Wilson reorganized agencies associated with war time mobilization, because of the policy that war required mobilization of economic as well as military might. The Congress enacted legislature that gave the president authority to mobilize and organize the US manpower and productive capability.

Harry S. Truman implemented fashioning economic and national security policy end expanded presidential power even more. 1948 National Security Act created: the Department of Defense (DOD) – reorganized military services under leadership of the secretary of defense; the Central Intelligent Agency (CIA) – to coordinate governments information gathering, espionage, and cover operations; and the position of National Security Council – to assist the president in coordination of national security planning and decision making. Polsky argues that construction of the permanent national security apparatus created a tool for presidential power to plan and execute large-scale military operations. From that perspective, National Security Act created important mechanism for presidential control of the US foreign policy and national security. Also, establishment of an Executive Office of the President (EOP), which functioned as institutional and personal staff helped to increase expansion of presidential power.

Moreover, beginning with Cold War era preparation for war helped presidents to reshape the constitutional balance of power among the major institutions of government. Crenson and Ginsberg argue that Cold War and post-Cold War presidents were able to expand the power of the executive branch and affirm their own preeminence in security and foreign affairs (pg.224). During that era where distinction between war and peace erased, presidents of the US used dangers facing the nation as a justification for establish institutions and procedures that would expand presidential power. Moreover, presidential power expanded because successive presidents developed institutions that maintained their power at the expense of Congress. When Congress managed to rein in presidential power after Cold War, presidents did not respond by passively submitting to legislative authority. Instead, they introduced institutional innovations intended to restore and enhance the authority of the president in realm of security affairs.

.
List of used literature:
Matthew Crenson and Benjamin Ginsberg “Presidential Power Unchecked and Unbalanced”
Michael Nelson “The Presidency and the Political System“

Wed, 21 Jan 2009 00:16:52 GMT